Масовий захід «Зоряні старти»
Мета:
- популяризація позашкільної освіти,
- залучення до занять у гуртках нових вихованців,
- сприяння творчому розвитку особистості.
Презентація гуртків
«Аплікація соломкою» й «Плетіння з соломки»
(автор: Шерстюк М.Л.)
КАЗКА
Не далеко і не близько,
Не високо і не низько,
Десь у царстві тридев’ятім,
У державі тридесятій
Якось жили дві сестриці,
Дві красунечки дівиці.
Старшу всі Маняшей звали.
Люди дівку поважали..
Приязна була й моторна,
В справах будь-яких проворна.
Їсть готує, прибирає,
Й на городі все встигає.
Меншій дома не сидиться,
Жвава, вільна наче птиця.
Поспівати, станцювати,
З дітлахами погуляти
До душі Дуняші –
Сестрі меншій нашій.
Сестри дуже дружно жили,
Бо одна одну любили.
Тільки старим та похилим
Дім був, де сестриці жили.
Тільки мріяти і сміли
Про новий будинок милий
Так би далі все й тривало,
Та одна подія сталась.
Прискакав у сестрин край
Якось царський глашатай.
Глашатай:
- Всі хазяйки, господині,
Всі красунечки, майстрині.
Написав цар цей указ,
Виключно для всіх для вас,
Тож скоріше поспішайте,
Участь в конкурсі приймайте!
Із пшениці щось зготуйте,
Царя-батюшку здивуйте.
А на переможця, знаю,
Десь новий палац чекає!
Ведучий:
Тут Дуняша круглолиця
Переконує сестрицю:
Дуняша:
- Ну, погоджуйся ти ж зможеш!
Маняша:
- Тільки якщо допоможеш.
Виростимо хліб давай,
Спечемо ми коровай,
Щоб весь світ їм здивувати
Та усіх нагодувати!
Ведущий:
Так на тому й порішили
І пшеницю посадили.
(сестри саджають «пшеницю»)
Кожен вечір поливали,
Добрива не жалкували.
Виросла пшениця – диво –
І висока, і красива!
Теплим сонцем налита,
Прямо таки золота!
Маняша:
- Що ж, пора пшеницю жати,
Урожай скоріш збирати.
Дунь, пшеницю охраняй,
Тільки, очі не змикай,
Птицю й звіра відганяй,
Бережи наш урожай!
Дуняша:
- Буде добре все, сестрице.
Я – пшениці захисниця!
Я не буду, буду спати,
Буду ніч охороняти…
Лише трошки посиджу,
Краще так посторожу.
Ведущий:
Дуня і не схаменулась,
Як тихесенько заснула.
Раптом вітер зашумів
Дивний звір продріботів.
Хвіст і грива, сіра шкурка...
Хто ж це? Звісно, Сівка-Бурка!
Бачить, Сівка, спить дівиця,
Поруч стигла є пшениця,
Так чудово золотиться,
Наче манить пригоститься.
Сівка-Бурка не втерпів,
Взяв і всю пшеницю з'їв!
Вмить прокинулась Дуняша.
(Що ж вона сестриці скаже?!)
Замість повної пшениці
Лиш солома колоситься.
Маня жати вже пришла,
Та врожаю не знайшла.
І заплакали сестриці.
Що ж робити без пшениці?
Більше щастя не шукати,
Більше мрії не плекати
Про палац, хатину нову,
Не нести ж царю солому?
Бурка раптом заіржав
І тихесенько сказав:
Сівка-Бурка:
- Не журіться так, благаю,
Як допомогти вам, знаю.
Там, за синіми горами,
За зеленими ланами
Місто є, а в ньому - хата
На майстрів вона багата.
Люди в хаті тій лишень,
Дива роблять цілий день.
Я за мить вас віднесу
В край, де створюють красу!
Там навчать вас добрій справі
Й диво зробите ви самі!
Ведучий:
Вмить солому всю зібрали,
На коня, та й поскакали.
Цар наш був мужик відважний,
Дуже строгий, та поважний!
Він мистецтво цінував,
І майстерність шанував.
Конкурс наш триває далі,
Тільки цар сидить в печалі.
Хоч нічим не здивували,
Досхочу нагодували.
Що ні печиво, то пряник,
То іще якийсь медяник,
То пиріг, то коровай…
Тільки знай, рот роззявляй!
Під кінець, на радість нашу,
До царя прийшла Маняша.
Маняша:
- Я Вам в царські ці хороми
Зі звичайної соломи
Принесла ікону
І злату корону!
Ведучий:
Цар гукнув:
Цар:
- Це просто диво!
Так як цар я справедливий,
Переможцем стала нині
Ось цих виробів майстриня!
Ведучий:
Дякував цар поготів,
Ордер на палац вручив.
І зажили Дуня й Маня
Як в казковому романі.
Усі:
Розповідь ця натяк має
Добре тим, хто діло знає!
Немає коментарів:
Дописати коментар